Марина Н.,
Россия
Родилась и выросла на севере России. В 2001 году уверовала в Господа. Хочу так писать стихи, чтобы они славили Бога и нравились людям. В 2008 году впервые были напечатаны мои стихи в журналах "Примиритель" и "Край городов". e-mail автора:mimoza55@rambler.ru
Прочитано 4641 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отличное стихотворение!Очень рад за вас. Комментарий автора: Очень рада, что Вам понравилось.Особая благодарность Богу за то, что дает слова для Его прославления.
Кстати, почему Вас давно не видно на сайте?
Larisa
2008-01-09 06:32:38
Спасибо Мариночка за напоминание, что
" Без Меня не можете делать ничего".
Благослови тебя Господь Комментарий автора: Спасибо, Лариса за внимание к моим стихам.
Марина Т.
2008-01-11 13:16:01
Очень красиво.
Спасибо за напоминание, что мы должны делать для Господа, и что без Него мы, увы, ничего не можем. Комментарий автора: Да и аминь. Как удивителен наш Бог! Слава Ему за это!
Юрий Вилюгов
2008-05-22 19:04:37
Аминь. Комментарий автора: Спасибо, Юрий, за внимание. Рада, что Вы обращаете свое внимание на мои стихи. Божьих Вам благословений!
Код для вас
2011-09-02 14:28:43
Масштаб,перемещение.
Код для вас 2
2011-09-02 14:36:56
Я кимвал звучащий, масштаб ,перемещение...Кто понял пароль звоните 89142391330.Прохожим просьба не звонить,будет проверка...Вас.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
